“Her Friend” від Igguana
Із мінімалістичної, зробленої вручну обкладинки — схожої то на кадр із плівкової камери, то на відірвану передню сторінку товстого зошита на спіралі — на нас дивиться колажоване око. Воно оточене блідо-бузковими або світло-пурпуровими крейдяними лініями — експресивними, ламаними, живими. У композицію вплетені синє коло, вузький білий прямокутник і кокетливо заховане зображення на синьому фоні з білим паспарту. Неподалік від ока — на шматку білого паперу — напис від руки російською: «ее подругу». Зображення залишає подвійне враження: з одного боку — ніби спонтанна імпровізація, з іншого — чітке композиційне висловлювання, що поєднує кілька різних візуальних мов.
Обкладинка синглу “Her Friend” від Igguana відображає ту ж саму подвійність, яка закладена й у самій пісні — п’ятихвилинному треку, що різко змінює звучання й настрій на 3:21. Вона створює враження, ніби зібрана водночас із найпростіших семплів і живих інструментів. Розслаблений вокал, який м’яко округлює голосні, відсилає і до хіп-хопу, і до східноєвропейської інді-хвилі 2010-х. За змістом пісня звучить як втомлений кивок — легка меланхолія, яка співіснує з прямим, щирим бажанням добре провести час. Оповідач водночас хоче знайти — і забути.
Хто вона? Хто її подруга? Ще одна дихотомія. З одного боку — це центральні фігури історії. З іншого — невловимі образи з метафоричного світу, де чоловічий голос то губиться, то набуває впевненості, а джазова інструментальність і бек-вокал викликають у пам’яті тугу за минулим, у якому люди, здається, краще відчували одне одного.
Живучи десь у метушні Лондона, Igguana, він же Тимур Гурбанов, використовує музику як постімпресіоніст — пропонуючи нам з’яви видінь про світ, що водночас ранить і приваблює. Можливо, він знає якусь правду. А чому б і не повірити?
